Катерина Сосницька
Соціальна працівниця-психологиня у реабілітаційному відділенні Центру досконалості, м. Дніпро
Катерина Сосницька супроводжує пацієнтів на шляху від лікарні до громади: допомагає відновити документи, оформити заявку на протез, знайти житло та отримати необхідну психологічну підтримку. Найбільша нагорода для неї — почути: “Я хочу знову жити. Хочу знайти собі хобі. Хочу будувати плани”.
Якщо фізіоерготерапевти навчають людей ходити, відновлювати кінцівки, рухи, то соціальний працівник це архітектор соціального відновлення пацієнта.
Соціальний працівник… Він допомагає у всьому: консультує, де куди звернутися за документами, куди звернутися за допомогою вдома.
Якщо це ОСББ, він потребує пандусу, я допомагаю написати заяву на керівника соціального ОСББ, щоб вони зробили пандус.
Буває й таке, що ми захищаємо на території лікарні наших пацієнтів, як адвокати. Був випадок: жінка з чоловіком — у чоловіка прилетів дрон, ампутували дві нижні кінцівки. По-перше, звернулися до поліції, нам дали довідку. За цією довідкою він вже зміг скерувати на протезування.
До кожного пацієнта — це окрема ланка та окремий підхід.
Це особа, яка має право на життя, яка має право на своє власне відчуття, свою думку.
А потім вони вже, коли приходять до тями, коли повертаються до життя, починається: “Я хочу собі хобі”. Для тебе це бальзам на душу.
Перемога пацієнта — це коли вони встають на ноги і радіють цьому. Навіть перший крок — це вже радість.
Історія Катерини Сосницької
Катерина — соціальна працівниця-психологиня реабілітаційного відділення Дніпровської клінічної лікарні, учасниця мультидисциплінарної команди
До роботи в лікарні Катерина очолювала ОСББ, де багато працювала з мешканцями, громадами та керівниками. Цей досвід комунікації та організації став у пригоді на новому місці. Поступово Катерина здобула кваліфікацію психолога й продовжує навчатися дотепер.
Свою роль у мультидисциплінарній реабілітаційній команді вона описує як супровід людини на шляху від лікарняного ліжка до нового повноцінного життя: відновлення документів, комунікація з громадами, допомога з протезуванням, оформленням спадщини чи тимчасовим житлом. Найважчим у цій роботі, за словами Катерини, є те, що сама професія соціального працівника в Україні ще молода, і часто люди не розуміють, які задачі вона передбачає.
У лікарні соціальний супровід є частиною мультидисциплінарної реабілітаційної команди. Такий підхід закріплений у стандартах мультидисциплінарної реабілітації, розроблених за підтримки ВООЗ. Соціальний працівник працює разом із лікарями фізичної та реабілітаційної медицини, фізичними й ерготерапевтами, допомагаючи враховувати потреби пацієнта не лише під час реабілітації, а й після повернення до повсякденного життя.
До кожного пацієнта команда підходить індивідуально: обговорює, які саме допоміжні засоби чи соціальні заклади знадобляться людині після виписки, і будує план дій на майбутнє. Катерина наголошує, що в основі цього підходу — не діагноз і не статус пацієнта, а повага до людини.
Вона особливо цінує моменти, коли бачить зміни в пацієнтах: ті, хто приїжджає розгубленим і пригніченим, поступово знаходять нові захоплення, починають усміхатися вранці й знову будують плани.
