Олександр Паюк
Мешканець будинку підтриманого проживання родини "Кольпінг", підсобний працівник кондитерської фабрики і курʼєр, м. Вінниця
Олександр Паюк прийшов до будинку “Кольпінг” шість років тому. Тоді він був несміливим і сором’язливим. Але саме тут відкрився, знайшов друзів і повірив у власні сили. Це надихнуло його знайти роботу. Олександр навчився самостійно готувати, захопився спортом і навіть виборов третє місце на всеукраїнській олімпіаді з бадмінтону. Він також відкрив у собі любов до фотографування природи та велопрогулянок. А найбільша його мрія сьогодні — отримати водійські права й сісти за кермо власного автомобіля.
Взагалі я люблю кататись на велосипеді.
Хочу навчитися їздити на автомобілі. Є такий автомобіль Ferrari, він червоного кольору.
Я був несміливим і сором’язливим. Зараз я відкрита людина.
Я працюю на кондитерській фабриці, я підсобний працівник — складаю серветки та рушники.
Хотів мати свої кошти, не бути залежним від батьків.
Послуга підтриманого проживання, на нашу думку — і це наша місія — обов’язково повинна мати складову профорієнтації і працевлаштування. Інакше людина втрачає, як кажуть, сама себе.
Якщо людина не бачить, для чого вона живе в цьому світі, а повірте, навіть люди з важкими формами порушення інтелектуального розвитку відчувають, що вони важливі і потрібні комусь у цьому житті.
Став більш самостійним, можу приготувати собі щось поїсти.
Його історія розкриття — буквально тут. Він теж був дуже замкнений: він хотів спілкуватися, але мав обмежений досвід такого спілкування. Зараз він у нас один із найкращих лідерів, завжди хоче бути першим.
Йому важко дається, наприклад, мовлення, але він дуже добре, прекрасно асистує всім, завжди готовий прийти на допомогу. Тобто розкрилося його бажання, і він працевлаштований, із задоволенням працює, ще й мріє про подальше навчання і роботу навіть у нашій сфері.
У мене є кубок — на ньому написано “Найкращий тренер”.
Хочу здобути вищу освіту для того, щоб більше щось знати і в майбутньому працювати з дітьми.
Історія Олександра Паюка
Олександр — мешканець будинку підтриманого проживання родини “Кольпінг”, людина з інвалідністю.
До знайомства з будинком “Кольпінг” Олександр Паюк був несміливим і сором’язливим, мав обмежений досвід спілкування. Саме таким він згадує себе в той період — шість років тому назад, коли вперше познайомився із родиною “Кольпінг”.
Сьогодні у команді будинку підтриманого проживання Олександра називають лідером. Він завжди готовий прийти на допомогу своїм друзям.
Ключем до цих змін стало працевлаштування.
“Хотів мати свої кошти, не бути залежним від батьків”, — так Олександр пояснює своє рішення влаштуватися на кондитерську фабрику підсобним працівником.
Саме тому в будинку допомагають мешканцям визначитися з роботою, яка відповідає їхнім інтересам і можливостям, а потім підтримують їх на шляху до працевлаштування.
“Навіть люди з важкими формами порушення інтелектуального розвитку відчувають, що вони важливі і потрібні комусь у цьому житті”, — зазначає Леся Семененко, координаторка будинку підтриманого проживання.
За ці шість років Олександр навчився самостійно готувати собі їжу, захопився спортом — і виборов третє місце на всеукраїнській олімпіаді з бадмінтону. А ще відкрив у собі любов до велосипедних прогулянок і фотографування природи. Про свій шлях він говорить просто:
“Я був несміливим і сором’язливим. Зараз я відкрита людина”.
Олександр уже думає про те, що буде далі. Хоче здобути вищу освіту і в майбутньому працювати з дітьми. А вдома зберігає кубок із написом “Найкращий тренер” — нагадування про те, що він уже багато чого може. А ще він мріє одного дня сісти за кермо власного червоного спорткара.
