Ігор Дука
Супроводжуючий людей із інвалідністю
Ігор живе у будинку підтриманого проживання “Кольпінг Хауз” і щодня допомагає людям, які користуються кріслами колісними, дістатися туди, куди їм потрібно, супроводжує їх у повсякденних справах і підтримує тоді, коли це необхідно. Він вірить, що кожна людина заслуговує на повагу й рівне ставлення — без жалю, упереджень чи ярликів.
Який я? Добрий, чесний, правдивий. Люблю пожартувати.
Я супроводжую людей на кріслі колісному.
Я не люблю, коли люди на кріслі колісному їдуть, а воно — недоступне. І мені просто треба йти і добиватись доступності. Доступність, доступність.
Працюю з 2024 року, і тут мене приймають, який я є.
Спочатку він проходив реабілітацію, якісь там різні послуги, але настав той момент, коли каже: “Я хочу працювати”. І в нього був шлях працевлаштування різний.
Дуже важливо в працевлаштуванні осіб з інвалідністю знайти сильну сторону. Він мав перед цим роботу, яка була пов’язана з невеликими, але з цифрами, а це не його сильна сторона. І там у нього виникали якісь конфлікти. І коли ми почали шукати його сильну сторону — то Ігор не може сидіти на місці, йому треба постійно десь бути. Він такий, знаєте, ми іноді навіть казали: “Ігор всюдисущий”, тому що він постійно десь.
Люблю футбол, люблю різні змагання. Я був у Німеччині, в Берліні був, приймав Спеціальну олімпіаду і увійшов у Раду Спеціальної олімпіади України.
Крім роботи, люблю гуляти з Марійкою. Марія — це дівчина, яка мене любить і поважає.
І слава Богу, що робота є, родина Кольпінг є, друзі є. І колектив є.
Історія Ігоря Дуки
Ігор — мешканець будинку підтриманого проживання “Кольпінг Хауз”.
Два роки тому Ігор прийшов до “Кольпінг Хауз” після реабілітації та кількох невдалих спроб працевлаштування. Робота, пов’язана з цифрами й точними розрахунками, виявилася для нього складною і навіть призводила до конфліктів. Поступово команда “Кольпінг” зрозуміла: Ігореві важко довго сидіти на одному місці — йому потрібно постійно бути в русі, щось робити, кудись іти. Так він знайшов роботу, яка йому справді підходить, — став супроводжуючим.
Сьогодні Ігор допомагає людям на кріслах колісних у повсякденних справах. І щоразу, коли на їхньому шляху виникають бар’єри, не проходить повз:
“Мені просто треба йти і добиватись доступності”. Для нього це не просто робота — це можливість змінювати простір навколо себе й робити його доступнішим для інших”.
Саме у “Кольпінгу” Ігоря прийняли таким, яким він є, і допомогли йому знайти справу, у якій він може бути корисним.
Ігор захоплюється футболом і різними змаганнями. Він був у Берліні, де брав участь у Спеціальній Олімпіаді, а сьогодні входить до Ради Спеціальної Олімпіади України.
