Олександра Сапожник
Учасниця програми підтриманого проживання
Після смерті мами Олександра, людина з аутизмом, залишилася сиротою. Завдяки підтриманому проживанню в “Кольпінг Хауз” вона навчилася жити незалежно, а підтримка громади допомогла їй залишитися у власному домі, а не в інтернаті. Сьогодні Олександра навчається в університеті, доглядає за городом, садом і трьома котами. Вона мріє знайти роботу. Підтримка в громаді дала їй можливість жити незалежно та будувати власне майбутнє.
Смородина, там от кущі, і порічки там, лохина, але вона ще не вродила. Її ще покійний батько посадив.
Там десь, де картопля, там агрус є.
Абрикоса цього разу змерзла.
У мене троє котів: біла — це Ельза, сірий полосатий — це Фелікс, і висловуха, яку ви бачили, — це Бела.
Всесвітня організація охорони здоров’я безпосередньо є куратором цієї послуги. Ми її організували, цю послугу, безпосередньо під нашу Олександру, яка залишилася сама круглою сиротою.
Між тим, як було раніше, і що є зараз, — це величезна різниця.
Поки не закінчу вчитись, хочу спробувати піти працювати чи продавцем-консультантом, щось спробувати — щоб гроші заробляти, соціалізуватися, щоб у тебе був досвід.
Я люблю фантастику дивитися. Гаррі Поттера люблю дивитися. Інколи, задля ностальгії, можу мультфільми переглядати, наприклад, Вінкс.
Я різне люблю готувати. Я можу приготувати картопельку молоду з кропчиком. Я печінку можу приготувати з овочами і крем-сиром.
Дуже смачно, спробуйте.
Коли ми починаємо готувати, ми стараємося цю послідовність дій дотримуватися, щоб Саша втримувала увагу, щоб вона робила все послідовно. Тому ми працюємо з нею на втримання саме уваги, на виконання послідовності дій.
Ну і в процесі роботи ми розвиваємо дрібну моторику — теж дуже корисно для неї.
Я хочу котел змінити. Я хочу комп’ютер собі купити новий, бо мій погано працює.
Можу вірші писати, тільки я їх давно не писала.
Вона білила там деякі ділянки. То вона сьогодні говорила, треба було побілити — вона зробила самостійно.
Вона в цьому році посадила город.
Моя задача — допомогти Саші соціалізуватися, навчити її, щоб вона самостійно могла виконувати свою роботу і самостійно могла проживати.
Ми до цього йдемо, ми цього прагнемо, і я думаю, спільними зусиллями в нас це вийде.
Історія Олександри Сапожник
Олександра — учасниця програми підтриманого проживання в Калинівській громаді.
Олександра має інтелектуальну інвалідність. Після смерті батьків вона залишилася сиротою, і, якби не підтримка громади, могла б опинитися в інтернатному закладі — саме так часто складається доля людей з інтелектуальною інвалідністю, які не мають родини поруч.
Але в Калинівській громаді для Олександри знайшли інший шлях. Торік тут запровадили послугу підтриманого проживання, яку розвивають за участі “Кольпінг”. Її суть проста: людина живе у власному будинку, у своїй громаді, а поруч є фахівці, які допомагають їй опановувати побутові справи. Для Олександри ця підтримка стала можливістю не просто залишитися вдома, а побудувати власне життя.
“Ми навчили, ми соціалізували нашу дівчинку, яка лишилася сиротою”, — говорить директорка територіального центру Наталія Бачинська.
Сьогодні Олександра — господиня власного будинку, який завдяки супроводу вдалося оформити на неї та її сестру. Вона самостійно садить город — цього року вперше сама виростила не лише картоплю, а й майже повний набір городини. Готує, прибирає, пече печиво і навіть побілила частину будинку.
Фахівчиня соціальної роботи Людмила каже, що життя незалежне Олександри вибудовується поступово — через маленькі, але постійні кроки:
“Якщо маленькими кроками стартувати до мети, то вона буде досяжною. Потрібно тільки багато сили, терпіння і підтримувати людину, хвалити її”.
Наступна мета — знайти Олександрі роботу, яка відповідатиме її силам: спершу на неповний робочий день, щоб звикнути до колективу й чіткого графіку, а згодом, можливо, і на повний.
“Ми до цього йдемо, ми цього прагнемо. І я думаю, спільними зусиллями в нас це вийде”, — впевнена Людмила.
