Ольга Шульга
Ерготерапевтка Центру досконалості, м. Дніпро
Ольга допомагає людям після травм повернути не лише тимчасово втрачені навички, а й відчуття власної незалежності. Для Ольги реабілітація починається не з вправ, а з довіри. Вона вірить, що справжня перемога пацієнта — це момент, коли людина знову може самостійно зробити те, що раніше здавалося їй недосяжним.
У дитинстві я мріяла стати професійною спортсменкою. Напевно, так я і прийшла в реабілітацію, тому що професійний спорт — це травми. І мені хотілося не тільки бути спортсменом, а й допомагати спортсменам. Взагалі мій шлях у реабілітації почався зі спорту.
Ерготерапія — це перш за все про життя. Це повернення до самостійності, до дій, які ви виконували раніше, а внаслідок певної травми не можете.
Думаєш про майбутнє людини і про те, як вона буде далі жити в суспільстві зі своєю травмою, адаптуватись до життя.
Пацієнтів ми навчаємо жити з тим чи іншим травмуванням або адаптовувати простір — ми якраз це і адаптуємо. Тому дуже часто пацієнти до нас повертаються і діляться своїми неймовірними історіями. І це дуже класно.
Безбар’єрність — це дістатися до місця, наприклад, навіть до кав’ярні або на пляж, безпечно — навіть на кріслі колісному. Це безбар’єрність — робити те, що ти хочеш, у межах суспільства.
У нас кожен день — це перемога. Взагалі ерготерапія складається з таких маленьких занять: вмитися, одягнутися, поїсти. І кожен раз це перемога для пацієнта.
Ми всі працюємо в шаленому режимі, зустрічаємося з дуже складними травмами, яких не бачили до цього. Тому я вважаю, що вся наша команда дуже стресостійка.
У мене є пацієнт з останніх — з ампутацією верхньої кінцівки. Ми з ним разом проходили допротезну реабілітацію, пройшли весь шлях від а до я. Він самостійний, працює, їздить за кермом, повернувся на роботу — уже адаптований.
Ми формуємо велику команду і в ній працюємо. У центрі — пацієнт, його родина, і ми навколо, так би мовити, працюємо командою. Наше навчання унікальне тим, що команди з інших лікарень приїжджають і бачать нашу роботу зсередини так, як працює наша команда, ми для них є прикладом, і намагаємося допомогти їм побудувати таку ж систему у себе в лікарні.
Рухатись вперед мені дає сили мій син — маленький, йому чотири роки, я сама і підтримка мого чоловіка. І, звичайно, коли я бачу результат своєї роботи, коли дійсно бачу, що в нас вийшло, а не ми на місці.
Історія Ольги Шульги
Ольга — ерготерапевтка Центру досконалості у м. Дніпро.
У дитинстві вона мріяла стати професійною спортсменкою, і саме звідти прийшла в реабілітацію:
“Професійний спорт — це травми. І мені хотілося не тільки бути спортсменом, а й допомагати спортсменам. Ерготерапія — це перш за все про життя. Це повернення до самостійності, до дій, які ви виконували раніше, а внаслідок травми не можете”.
Найбільше в роботі Ользі дає задоволення момент, коли пацієнт вперше після травми самостійно робить щось просте — заварює собі чай, робить каву, заплітає волосся.
“У нас кожен день — це перемога”, — каже вона саме про такі маленькі, майже непомітні з боку дії.
А там, де повне відновлення неможливе, ерготерапевти шукають інший шлях:
“Якщо ми не можемо повернути повністю, ми адаптуємо”.
Найскладніше при цьому — знайти контакт із пацієнтом, спільну мету. Якщо зв’язку не виходить, у команді завжди готові підключити психолога чи навіть змінити терапевта — головне, щоб у центрі уваги залишався сам пацієнт.
Центр досконалості, де працює Ольга, став майданчиком навчання для мультидисциплінарних команд з усієї України. Це дозволяє побачити роботу зсередини — як команда обстежує пацієнтів, ухвалює спільні рішення, комунікує між лікарем фізичної та реабілітаційної медицини, ерготерапевтом, терапевтом мови й мовлення, психологом, соціальним працівником.
“Такого навчання ще в Україні не було”, — каже Ольга.
З початком повномасштабного вторгнення Ольга, перебуваючи в декреті із сином, не змогла залишатися осторонь.
“Мені хотілося хоч якийсь внесок зробити, допомогти пацієнтам” — Ольга повернулася на роботу, коли синові був лише рік.
Сили рухатись далі їй дають син, підтримка чоловіка і досягнення пацієнтів, і біг на довгі дистанції. Мрія Ольги, як і багатьох інших, — щоб війна нарешті закінчилась і настав мир.
